|
Ірена Кільчицька. Це ім’я ось уже півроку не сходить зі шпальт жовтої преси. За короткий час перебування у кріслі заступника київського мера, Кільчицька встигла запам’ятатися киянам і не тільки кількома гучними скандалами, і розкішним способом життя. Проте Ірена Реанольдівна не зважає на критику на свою адресу. Вона продовжує шокувати громадськість то несподіваною вагітністю, то черговим "танком". ТаблоID вдалося дізнатися в Кільчицької нові подробиці її життя.
– Чи є у вас улюблене місто, яке б ви могли назвати еталоном, і за моделлю якого, можливо, ви б хотіли зробити щось у Києві? Чи є якесь місто, де вам найбільше подобається бувати? – Більш за все я люблю Київ. Я маю потребу в реалізації свого потенціалу і краще, ніж у рідному місті, зробити я не зможу ніде. Також я дуже люблю Париж – за його розкіш, красу, акуратність... – А який район французької столиці ваш улюблений? – Центральні райони, там, де ходить Стінг, там, де в ресторанах сидять світові знаменитості... – Вам доводилося там з ними зіштовхуватися? – Так! Постійно! У Парижі я, наприклад, часто зустрічаюся в магазинах з дружиною Бельмондо. Ми якось приміряли щось і водночас обговорювали нову колекцію жіночої білизни. Чи одного разу ми прийшли в ресторан обідати... Я сиділа з двома подругами, як раптом вони мені кажуть: "Подивися, хто сидить ліворуч?!". Дивлюся, а це Стінг з дружиною Труді й двома дітьми. Ніхто на них не звертає уваги, тому що в Парижі до знаменитостей, по–перше, звикли, по–друге, там поважають право на особисте життя.  | Rolex Кільчицької |
І, до речі, в цьому плані Париж дуже відрізняється від Мілану. Якось я йшла вулицями Мілану і побачила таку сцену: іде якась модель, а за нею слідом біжать десь 25 фотокореспондентів. Ще я дуже полюбляю в літні періоди на два–три дні злітати в Баден–Баден. Взагалі, це маленьке німецьке містечко, яке нагадує сцену з казки, якусь театральну постановку, казкову декорацію: скрізь квіти, фонтанчики, маленькі будиночки… Я дуже люблю це місто, тому що там насолоджуюся тишею, природою! – Ви часом зупиняєтеся не в готелі "Бюлерхьое", де свого часу відпочивав Кучма? – Так, так! – До слова, це найдорожчий готель Німеччини! Але хотілося дізнатися дещо інше. Уявіть, ви їдете якимось містом і раптом бачите там щось, що викликає у вас думку "Це потрібно в Києві", і що ви могли б впровадити, зробити в Києві на рівні ваших владних повноважень. – Я за те, як у Лондоні, не пускати машини в центр міста! Або, якщо й пускати, то тільки за плату. Це, думаю, дуже цікаво. – До речі, де ви мешкаєте? У якому районі, на якій вулиці? – Я живу в центрі Печерська, на вулиці Панаса Мирного. – Чи є у вас якесь хобі у житті? – Так. Це гірські лижі, керування автомобілем, читання детективів. Мої улюблені автори – Шелдон, Чейз, Агата Крісті, Жорж Сіменон... Отак просто сказати, що в мене є улюблена книга, я не можу. Тому що я взагалі люблю читати. Перелічити якихось класиків – це було б банально... Я можу сказати, що за останні роки найбільше враження із прочитаного на мене справила книга Людмили Улицької "Казус Кукоцького". І, до речі, я хочу додати, що я не піддаюся ніяким модним віянням. Мені дарували книги Пауло Коэльо або Дена Брауна, коли вони були дуже актуальними, однак я після першої сторінки зрозуміла, що це не моє. І я відкладала цю книгу, навіть передаровувала, тому що я ніколи не піддаюся на такі масові віяння. – Які гірськолижні курорти вам подобаються, де ви любите кататися? – Я об'їздила майже всі європейські гірськолижні курорти: Сент–Морітц, Цель–ам–Зеє, Шамоні. Але кілька останніх років я відпочивала в Куршавелі – я вважаю, що за рівнем гір, за класом трас цей курорт найкращий. – Ви катаєтеся на чорних трасах? – Я катаюся дуже добре і ходжу на чорні траси. Більш за все мені зараз подобається Куршавель, тому що там можна поєднати і відпочинок, і дозвілля... – Останніми роками там просто справжні паломництва росіян та українців... – Коли я була вперше, з України там взагалі нікого не було, і було мало росіян. – А куди ви їздили цього року? – Цього року через вагітність я нікуди не їздила. Я настільки люблю гірські лижі, що чекаю цього з нетерпінням цілий рік! Тому я постійно повторювала: "Боже, як я переживу, що я цього року не в горах?". Потім вже, коли я довідалася, що цього року мало снігу – це було єдине, що мене заспокоювало. Не тому, що я ніби зловтішалася, але просто я не змогла б пережити, якщо б мені розповідали, які чудові гори, які траси… І кому б я не дзвонила, мені всі розповідали, що відкрито дуже мало трас. І я казала: "Господи, слава Богу, що я хоч не даремно згаяла сезон". – З ким ви зазвичай відпочиваєте? – Я відпочиваю з друзями, з близькими людьми. – Це відомі прізвища? – Так, відомі. – Але це секрет? – Я просто не хочу "палити контору". Але це відомі прізвища, безумовно. – А серед тих ваших друзів є дочка Черновецького? – І дочка Черновецкого теж...  | Порше Кільчицької на вулицях Києва |
– Який подарунок у житті вам запам'ятався найбільше? – Я пам'ятаю, що мені на день народження, на п'ять років батьки подарували німецьку ляльку. Я тоді була така горда, щаслива і ніколи нею не гралася, берегла, тільки на неї дивилася. – Ким ви взагалі хотіли бути в дитинстві? – Продавщицею морозива! Я хотіла бути продавщицею морозива десь років до п'яти. Татко мені увесь час казав: "Тебе ж на другий день виженуть з роботи, тому що в тебе буде велика нестача!" Я страшно любила морозиво! Потім вже, коли я пішла в школу, пам'ятаю, що з першого класу я хотіла бути слідчим, криміналістом – ловити злочинців, мати пістолет. А знаєте, що я вам ще скажу? Наскільки я пам'ятаю, у фільмах мені ніколи не подобалися позитивні герої – я завжди вболівала за негативних! Тобто, прикладом, Павло Корчагін ніколи не був моїм героєм. – Навіть комісар Катаньо із серіалу "Спрут"? – Ні! Він – справжня "тряпка", дуже сильно підставив свою родину. Хоча сам актор, Мікеле Плачідо, дуже симпатичний як чоловік. І я, наприклад, не відмовилася б з ним познайомитися. – У вас є улюблений фільм? Яка стрічка справила на вас враження? – Я от обожнюю всі радянські старі комедії – Гайдая, Рязанова... Я постійно ходжу на всі прем'єри у кінотеатри. Тому що фільми по телевізору я вже практично не сприймаю. Я беру попкорн, колу і йду... За останні роки на мене справив враження фільм "Будинок з піску і туману". – Яка музика грає у вас в машині? – Різна, я постійно перемикаю станції залежно від настрою, від того, про що я думаю. Іноді може подобатися спокійна музика, класична, іноді це може бути якась попса. – Чим ви керуєтеся при виборі речей? У вас, наприклад, телефон не Vertu, що став дуже популярним серед наших політиків, а продукт датських дизайнерів Bang & Olufsen. – Я вам чесно скажу, що син Черновецького мені подарував Vertu. Але він дотепер не знає, що я його не підключила, тому що перейти з одного телефону на інший – це для мене велика проблема… Він питає: "Де мій телефон? Ти точно його підключила?" А я йому кажу: "Звичайно!". Він каже: "Ти мені не брешеш?" "Ні!" Цей телефон, який зараз в мене, також подарували. Мій попередній вже був у такому стані, що довелося його позбутися. – Часто кидаєтеся телефоном у підлеглих? – Ні, що ви?! Я мене просто дуже часто падають телефони. Протягом багатьох років я тренувалася у тренажерному залі, і якби я щось серйозне кинула, я думаю, ми б з вами сьогодні не розмовляли!
| 
